1
Про мій перший стрибок / Re: Конкурс на кращу розповідь "Про мій перший роупджамп-стрибок"
« : 03.10.2011, 20:59:54 »
Привіт 
Дякою
я теж буду у цю суботу 
Дякою
я теж буду у цю суботу
Просмотр сообщений
В этом разделе можно просмотреть все сообщения, сделанные этим пользователем.
Страницы: [1]
2
Про мій перший стрибок / Re: Роупджампінг. "Подолання стресу через стрес"
« : 09.06.2011, 21:28:55 »
Дякою 
. Щодо моєї писанини – то іноді в мені щось накопичується, а потім прориває. Але зазвичай я це тамую, через брак часу. 
. Щодо моєї писанини – то іноді в мені щось накопичується, а потім прориває. Але зазвичай я це тамую, через брак часу.
3
Про мій перший стрибок / Re: Роупджампінг. "Подолання стресу через стрес"
« : 09.06.2011, 14:33:49 »
Спасибі
4
Про мій перший стрибок / Роупджампінг. «Подолання стресу через стрес»
« : 08.06.2011, 20:30:36 »
Місто з сірою буденною реальністю... створила собі колесо, зробила з себе білочку, ну й почала бігати у ньому. Останнім часом ходила дуже фізично і морально втомленою, почалася сесія (ненавиджу це період, завжди виходить «як не срачка то болячка», як тільки починаються сесія, то на роботі дуже багато роботи, або навпаки.. ) В універі багато формальностей, непотрібної суєти від якої починає нудити. Я була похожа на зомбі, мало радості, чи гніву, була на нейтралі і дуже втомлена...
Це мене так достало захотілось чогось надзвичайно 
, що б перевернуло мене з ніг на голову 
. І тут я згада, що давно хотіла стрибнути з моста, але чому цього раніше не зробила невідомо. Тож вирішила, здам залікову сесію і поїду в Кам’янець, до того ж приїхали мої друзі з Києва, і приносять мені звістку, що наступних вихідних скоріше всього в останнє відбуватимуться стрибки в Кам’янці-Подільському. Так не хотілось втрачати можливість стрибнути з найвищого моста, тож я набралась відваги й остаточно вирішила їхати...
Вокзал, вагон, чужі храпи ???, вокзал, вагон, і знову храпи, Кам’янець. Напевно найбільша проблема всіх чайників полягає в тому, що вони їдуть на «Новопланівський», а це не той міст, зі мною теж так сталось
... я вже на мості «Лань, щощ біжить» — той, що треба він справді високий. Спершу спостерігала, як стрибають інші люди... чесно — в мене серце почала калатало швидше ???, просто капець. І тут прийшла моя черга, я вирішила стрибати босою, кумедно це звучить але мені здалось, що без взуття я відчую більший смак свободи. Мені вділи спорядження, я захотіла стрибати з поруччя, але в мене ноги короткі і ніц 
не вийшло, я боялась, що під час процесу вилізання на поруччя я зірвусь , і весь стрибок піде до дідька. Ну ось, я вже за бортом (тобто по іншій стороні поруччя) Angelo починає рахувати 1; 2; 2.5; 2.9… – це мене збило з пантелику... Дубль два 1, 2, 3... я залишилась біля поруччя 
. Мені сказали ок, стрибай сама ...я видихнула, зібралась, стрибок...... я не очікувала такого потоку повітря це так дивно, і приємно, я просто падала вільно падала вниз, це так круто, це схоже на суїцид зі страховкою... здається ще трішки і я потраплю у річку, ось-ось я вже наближаюсь до водиці і чудо канат відтягує мене від неї. Я на землі...
Роупджампінг — це катарсис, розширення свідомості, антидепресант... після нього хочеться жити по максиму, купа сил та радості. Він як яскрава фарба на сірому полотні, веселка після грози, мир після війни... Це як хороша медитація, після якої бачиш, що в житті головне, а що другорядне, але ця медитація має свої наслідки (хороші наслідки ), здається в мене виникала залежність від стрибка, після сесії планую вдруге стрибнути з парашутом.
P.S.: спасибі за те що Ви є.
Останнім часом ходила дуже фізично і морально втомленою, почалася сесія (ненавиджу це період, завжди виходить «як не срачка то болячка», як тільки починаються сесія, то на роботі дуже багато роботи, або навпаки.. ) В універі багато формальностей, непотрібної суєти від якої починає нудити. Я була похожа на зомбі, мало радості, чи гніву, була на нейтралі і дуже втомлена...
, що б перевернуло мене з ніг на голову . І тут я згада, що давно хотіла стрибнути з моста, але чому цього раніше не зробила невідомо. Тож вирішила, здам залікову сесію і поїду в Кам’янець, до того ж приїхали мої друзі з Києва, і приносять мені звістку, що наступних вихідних скоріше всього в останнє відбуватимуться стрибки в Кам’янці-Подільському. Так не хотілось втрачати можливість стрибнути з найвищого моста, тож я набралась відваги й остаточно вирішила їхати...Вокзал, вагон, чужі храпи ???, вокзал, вагон, і знову храпи, Кам’янець. Напевно найбільша проблема всіх чайників полягає в тому, що вони їдуть на «Новопланівський», а це не той міст, зі мною теж так сталось
... я вже на мості «Лань, щощ біжить» — той, що треба він справді високий. Спершу спостерігала, як стрибають інші люди... чесно — в мене серце почала калатало швидше ???, просто капець. І тут прийшла моя черга, я вирішила стрибати босою, кумедно це звучить але мені здалось, що без взуття я відчую більший смак свободи. Мені вділи спорядження, я захотіла стрибати з поруччя, але в мене ноги короткі і ніц не вийшло, я боялась, що під час процесу вилізання на поруччя я зірвусь , і весь стрибок піде до дідька. Ну ось, я вже за бортом (тобто по іншій стороні поруччя) Angelo починає рахувати 1; 2; 2.5; 2.9… – це мене збило з пантелику... Дубль два 1, 2, 3... я залишилась біля поруччя . Мені сказали ок, стрибай сама ...я видихнула, зібралась, стрибок...... я не очікувала такого потоку повітря це так дивно, і приємно, я просто падала вільно падала вниз, це так круто, це схоже на суїцид зі страховкою... здається ще трішки і я потраплю у річку, ось-ось я вже наближаюсь до водиці і чудо канат відтягує мене від неї. Я на землі...Роупджампінг — це катарсис, розширення свідомості, антидепресант...
після нього хочеться жити по максиму, купа сил та радості. Він як яскрава фарба на сірому полотні, веселка після грози, мир після війни... Це як хороша медитація, після якої бачиш, що в житті головне, а що другорядне, але ця медитація має свої наслідки (хороші наслідки ), здається в мене виникала залежність від стрибка, після сесії планую вдруге стрибнути з парашутом.P.S.: спасибі за те що Ви є.
Страницы: [1]