Музика така ібо ідея наступна — перед першим стрибком людина хвилюється, переживає, перед нею поки що невідомість, і мені здається, що в такому разі ці емоції передає щось таке невнятне музичне, трохи таки «наркоманське». А коли робиш стрибок, то перед тобою розкривається оця невідомість і ти стаєш її частиною. Активною такою частиною.
А ще тому воно таке повільне, бо кожна секунда цінна, кожна мить стрибка це щось особливе, тому треба якомога краще посмакувати спогади).