Автор Тема: Роупджампінг. «Хроніки моїх вражень»  (Прочитано 9957 раз)

Marilyn

  • Newbie
  • Сообщений: 1
 «Іноді таке враження,
 ніби це було зовсім нещодавно,
 а іноді, ніби і не зі мною»

Вечір напередодні. Спекотній довгий тяжкий робочий день вже позаду. Попереду — багато кілометрів дороги, гарне місто Кам’янець-Подільский. Ах, ну і міст «Лань, що біжить», звісно, теж.
Але справжнє щастя приховане в очікуванні. Я стояла, не могла навіть уявити собі, що мене чекає попереду, більше того, я була достатньо втомлена, щоб взагалі забути і не думати про сам стрибок. Але щось грандіозне я все ж таки очікувала, просто не розуміла, що саме.
   Чесно зізнаюсь — вся серйозність мого намірення до мене дійшла тільки в 5 ранку, коли я вже стояла на мості і подивилася вниз, оцінивши пейзажі. Виявилось, що таку лаконічну фразу, як «Ой, цікаво, а що я тут роблю в суботній ранок?» можна висловити неймовірною кількістю матів. Хоча б подумки :) Але все, вже приїхала, відступати нема куди. Та й варіантів не багато: або я стрибаю першою, або другою.
Тим часом я всерйоз почала розглядати ідею стрибнути з плеєром. В тому є кілька сторін: романтична, і практична. Романтична полягає в тому, що в житті як у кіно: настрій, ефектність і враження від епізоду багато в чому залежать від саундтреку. А практична сторона дуже прозаїчна - просто є хоч якийсь шанс, що мої барабанні перетинки не постраждають від моєї надмірної емоційності. :D Навіть підібрала найбільш вдалі композиції. Але кишені не надто надійні, і жодної гарантії, що телефон не опиниться у власному вільному падінні немає..
   Не дивлячись на те,  що погода в такий час була просто ідеальна — свіжа і приємна — спроба привести до ладу хаотичні думки була марною. Тим часом вирішили, що я стрибаю другою. Я була тільки за. Але моя черга настала якось дуже швидко. Несподівано навіть :D  Та як співає Сергій Бабкін «Глупо печалиться, если шагнул, так иди до конца...» Так що все вибір зроблено.
 Тадададааам. Ось він, момент ікс. :) Насправді, найбільше незручностей було через високі перила моста, адже дивитись вниз не можна, і намацати під собою опору не зовсім просто, особливо якщо зважити на паніку, яка починала зароджуватись в голові.
«Я кажу три, два, раз, пішла — і ти стрибаєш. Жодних зайвих дій, слів і думок. Дивись вгору на сорок п’ять градусів. Вниз не дивись! Стрибати треба як на турнік. Зрозуміла?»
Зрозуміти я зрозуміла, але абсолютно не знала, як вчинить далі мій мозок і моє тіло. Було передчуття, що я просто можу схопитись руками за перила, і на тому все скінчиться.
Але ось команда «три-два-раз-пішла», і я стрибнула перш ніж змогла щось подумати. Єдине, що я змогла зрозуміти під час падіння – я лечу вниз головою.  Просто якось надто швидко річка до очей наближалась. :D
 Дивні відчуття. Безумовно, вони були потужні, бо навіть кричати не було ні потреби, ні бажання. Але розтлумачити їх я змогла далеко не одразу (тому, коли мене спускали вниз мене набагато більше хвилювало, що там трава до колін, вся ще в ранішній росі, з різними колючками і що моє взуття до того не пристосоване).
Насправді, цілковитий драйв, і немає тут ніякої лірики.
Але... На цілих 3 секунди ти маєш змогу виключити мозок і ні про що не думати, сконцентрувавшись просто на своїх емоціях і відчуттях. І тоді, безперечно, можна відчути, що ти знаходишся в повітрі. Або, навіть, в небі. Небо ж починається з землі. Ти й не дихаєш поки летиш. Бо не лишається часу навіть на такі прості дії, коли навколо тебе настільки складні і настільки нові враження. Ось воно — відчуття абсолютної свободи підвищеної концентрації. Десь там на трасі залишились всі проблеми і переживання, від яких, можливо ти кілька місяців марно намагався втекти. Страх теж лишився там. А стрибок — то своєрідний холодний душ, який може привести до тями і змушує дихати. Глибоко, і на повні легені.
Навіть страшенна спека не вплинула на враження.
Просто більше ніщо не мало значення.


P.S. Велике-велике дякую організаторам. Вражень було більше, ніж здавалось :)

Choose your enemies carefully 'cause they will define you
Make them interesting, 'cause in some ways they will mind you
They're not there in the beginning but when your story ends
Gonna last with you longer than your friends

angelo

  • Global Moderator
  • Сообщений: 59
  • Володар душ
Фантастика! І для кожного стрибок стає новим подихом?! Ніби «А що я до цього часу робив?!» :D
«Роль сумасшедшего очень удобна.» к/ф «Узник замка Иф».