Автор Тема: Роупджампінг. «Стрибок у прірву»  (Прочитано 24455 раз)

Serhiy

  • Newbie
  • Сообщений: 4
Стрибок у прірву

«По сигналу «пошел!» я шагнул в никуда»   (В. Высоцкий, «Затяжной прыжок»)

Я вирішив стрибати з 50-метрового моста у Кам’янець-Подільському, щоб випробувати себе, перебороти страх та відчути отой легендарний адреналін. Сказано — зроблено. Львівський клуб, який пропагує екстремальні розваги, готовий надати таку можливість. Це називається роуп-джампінг.
Ніч перед стрибком. Не можу заснути, хоча, наприклад, перед першим і другим стрибком з парашутом спав нормально. О 3-й ночі встаю і йду на поїзд. У дорозі теж не спиться. Зранку поїзд прибуває у Кам’янець-Подільський. Прямую у старе місто, де розташована славнозвісна фортеця. Проте я помилився. Чомусь був свято переконаний, що стрибають з «Турецького» або «Новопланівського» моста перед фортецею. А виявилося, що екстрім-розвага знаходиться в іншому місці — на так званому новому мості «Лань, що біжить» на чернівецькій трасі.
Отож близько 10-ї ранку я прийшов на цей міст. Передімною глибокий каньон. Унизу тече річка Смотрич, краєвиди згори просто чудові. Проте висота моста така, що починають тремтіти коліна. На мості сидять троє хлопаків — організатори та інструктори водночас. До перил моста прикріплені дві підвісні системи — основна і страхуюча. Це еластичні альпіністські шнури, які кріпляться до тіла стрибуна — до його ніг, плечей і спини. Власне, це головні відмінності роуп-джампінгу від подібної розваги — банджі-джампінгу. Там використовується гумовий канат, який кріпиться лише до ніг і корпусу стрибуна, відповідно він летить вниз головою.
У роуп-джампінгу кожен сам обирає, як йому стрибати — головою вниз, ногами вниз або розпластавшись у повітрі горизонтально. Деякі екстремали летять, розвернувшись обличчям до перил, або примудряються виконати у повітрі кілька сальто. Страхуюча система виключає небезпеку.
Коштує 1 стрибок 150 гривень, 3 стрибки — 300 одиниць національної валюти. До стрибків допускаються всі охочі, яким виповнилося 18 років, та які не перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння. Ще одна умова — у них не має бути незалікованих травм хребта, серцево-судинної недостатності і тому подібних хвороб.
Виявляється, більшість любителів адреналіну уже давно стрибнули і пішли гуляти. Отож я опинився, так би мовити, сам на сам з цією прірвою. Все тіло тремтить, причому в усіх, хто ще перебуває на мосту, також. Причина цьому — вантажівки, які курсують по мосту туди-сюди.
Тут до нас підходить бабуся і ні з того ні з сього питає:
— Хлопці, то ви скалолази? 
— Еге ж, — не моргнувши оком, каже хтось з хлопців.
— Ну ви молодці. А я цим мостом так боюся ходити, він увесь труситься. А ви до цього діла, стрибків з моста, не відноситеся? Тут же знаєте, колись на атракціоні журналістка з Донецька загинула.
(Уточнення — це було давно і при стрибку з банджі-джампінгу, а не роуп-джампінгу)
Звісно, переконуємо стареньку, що стрибати не маємо наміру.
Та як тільки вона йде, інструктори одягають на мене підвісні системи. Визнаю, несміливо кажу, що не проти б спершу подивитися, як стрибне хтось інший.
— Та ти що! Тут зранку дівчата з Франківська, теж «першоразниці», стрибали, то навіть не перелазили через перила, а прямо з перил летіли. Стрибнули, всі задоволені, та й пішли гуляти в місто, — заспокоює мене інструктор. Ці аргументи таки додають мені хоробрості, та й відступати вже нікуди. Адже якщо вже на тебе одягнули підвісну систему, а ти злякався і передумав, то сплачуєш «неустойку» в розмірі 100 гривень. Я думав, що роуп-джампінг вимагає довгого інструктажу, як наприклад, стрибок з парашутом. Нічого подібного, все дуже швидко. Цього ранку на один стрибок в середньому витрачалося 8 хвилин.
Коли я переліз через перила мосту, стало по-справжньому страшнувато. Добре з парашутом стрибати, коли до землі 800 метрів, думаю я. Тут же земля поряд. Тут немає кільця, як у парашуті, за яке ти тримаєшся і почуваєшся впевненіше. Тут від тебе нічого не залежить, хіба що техніка стрибка.
— Не бійся. Не дивися вниз. Дивися он на ту вежу (чи то високу трубу), далеко. І стрибай у тому напрямку, як на турнік — знизу вгору, дві руки вгору. І по команді стрибай відразу, а то потім важче буде себе пересилити, — наголошує інструктор.
Це була найкорисніша порада, у мене з дитинства  турнік — улюблений снаряд. Слухняно дивлюся на високу трубу.
— Один! Два! Три! Пішов!!!
Я стрибаю знизу вгору, дивлячись на горизонт. Звісно, сила земного тяжіння відразу ж розставляє все на свої місця, і я каменем лечу вниз з висоти 17-поверхового будинку. Вітер свистить у вухах. У голові ніяких думок на зразок «швидше б відкрився парашут». Усе життя перед очима за секунду і не думає пролітатати — і то добре. Мабуть, викид адреналіну начисто заглушив ці думки. Три секунди вільного падіння минають, як одна мить. І шнур зупиняє мене метрів за 10 від земної та водної поверхні. Кричу від захвату, і тут мене починає гойдати як маятник. Це такий кайф, на гойдалках під мостом гойдатися.
Після цього організатори потроху подовжують шнур, і я благополучно приземляюся на зелену галявину біля Смотрича. Піднімаю голову вгору і кричу, що в мене все в порядку. Після цього знімаю з себе підвісні системи і радісно піднімаюся стежкою назад на міст. Дякую всім інструкторам, і кажу, що очікував гіршого. Але тут же картаю себе за неуважність. Який же я роззява, начисто забув про фотоапарат. Весь інструктаж відбувся так швидко, що у мене геть вилетіло з голови попросити когось мене сфотографувати. Ну нічого, наступного разу не забуду.
А тут на мосту з’являється ціла делегація з Тернополя — троє хлопців і дві дівчини. Всі по черзі починають стрибати, дехто по кілька разів. Звісно, з’явилися і глядачі.
— Не хочете стрибнути? — жартома пропоную їм, бо зараз готовий кого завгодно залучити до цієї забавки.
— Нєт, ми лучше пока пасмотрім, — іронічно парирує жінка.
— Я єщьо нє савсєм с ума сашол, — відрізає огрядний чоловік.
— Нєт, ну у мєня серце чуть нє вискочіло, — це вже він коментує черговий стрибок.
— Ідьом атсюда, нє магу сматрєть.
Ось так, благополучно, у цей день відстрибало 27 людей (63 стрибки).
— Все минуло штатно, без ексцесів, з чим я всіх і вітаю, — підсумував робочий день інструктор Валерій.
Втім, на цьому цікавинки не закінчилися. Я побував у двох фортецях, у Кам’янці-Подільському та Хотині, скупався у Дністрі, наклацав море фотографій. Повертався ввечері додому задоволений, і так би мовити, з почуттям виконаного обов’язку.

angelo

  • Global Moderator
  • Сообщений: 59
  • Володар душ
Re: Стрибок у прірву
« Ответ #1 : 06.04.2011, 10:37:32 »
Ти на кого працюєш? Добрався до прочитання твоєї розповіді і прозрів.  :o Так хіба колись працювали на КДБ за часів СРСР. Треба було почати текст зі слів "Я, такий-то такий-то, дійсним доповідаю, що...." і далі по тексту. ;D І занести цю доповідну куди треба.  :P Хоча читаючи твою розповідь я пригадав той день.
«Роль сумасшедшего очень удобна.» к/ф «Узник замка Иф».

Serhiy

  • Newbie
  • Сообщений: 4
Re: Стрибок у прірву
« Ответ #2 : 06.04.2011, 11:03:51 »
Дуже дивно чути, що я на когось працюю. Щодо розповіді, то я описав все як було і нічого не вигадав. Тому твоя критика мені незрозуміла.

angelo

  • Global Moderator
  • Сообщений: 59
  • Володар душ
Re: Стрибок у прірву
« Ответ #3 : 06.04.2011, 11:13:56 »
Дуже дивно чути, що я на когось працюю. Щодо розповіді, то я описав все як було і нічого не вигадав. Тому твоя критика мені незрозуміла.
та чого так все серйозно?! ;D Я ж жартую. Просто розумієш, ти так все детально описав ніби як статтю в діловий журнал, або статтю в енциклопедію. От і пожартував стосовно КДБ, і на кого ти працюєш. Бо там так і писали: був там-то, робив то-то, бачив тих-то, займався тим-то... А де емоції?!  ;) :o Прос саме відчуття стрибка в тебе три речення.  Ти не ображайся. Жодного негативу я не мав на увазі і не думав.
«Роль сумасшедшего очень удобна.» к/ф «Узник замка Иф».