Автор Тема: «Хронікер» Із моста в каньйон: божевільних немає, є екстремали  (Прочитано 3232 раз)

Zippo

  • Administrator
  • Сообщений: 122
«Стрибнути з моста? На таке здатний тільки божевільний», — подумаєте ви. Однак для цих людей стрибки з вишок, скал, висотних будинків — не прояв божевілля, це спосіб життя, в якому вони вбачають сенс. Львівська група роупджамперів приїхала на ці вихідні, 17-18 вересня, до Кам’янця, щоб забезпечити любителів адреналіну новими враженнями та відчуттями.

Львів’яни, як завжди, для вільного падіння обрали міст, котрий обріс вже не однією легендою, «Лань, що біжить». Найбільший міст в Україні висотою понад 50 м став для багатьох роупджамперів не просто одним із переломних моментів у житті, це, свого роду, випробовування своїх сил і можливостей, а також незабутні відчуття, які ти отримуєш від польоту та краєвиду.

«Не забувай про те, що потрібно дивитися вище горизонту, — пояснює інструктор парубку, котрий саме збирався стрибати, коли я підійшла до мосту. — Зрозумів? — хлопець киває. — «Три, два, один, пішов», — три секунди вільного падіння і парубок вже на землі.

Поки він піднімається на міст, інструктор Сергій розповідає, що до них у клуб записуються люди зі всієї країни: Хмельницького, Рівне, Вінниці, Донецька, Одеси, Дніпропетровська. Стрибають усі: як хлопці, так і дівчата, при чому останніх не менше. Тільки на 17 вересня у них заплановано 25 стрибків. Приїжджають хлопці кілька разів на рік, все залежить від погоди і кількості людей, котрі готові приїхати і стрибнути.

Тим часом, парубок, котрий стрибнув всього кілька хвилин тому, повернувся. На обличчі посмішка, але й адреналін ще не відпустив. Сергій вже одягає спорядження на наступного «божевільного».

Хлопець приїхав з дівчиною зі Львова. Планували на ці вихідні стрибнути з парашутом. Але за певних умов польоти відмінилися. Вирішивши не втрачати шанс, Станіслав та Катя приїхали спробувати свої сили в роупджампінгові. На майданчику панує легка істерика: «Я щось не знаю, куди це і як стрибати». Інструктор детально пояснює, куди дивитися і як себе поводити. Станіслав довго не наважується, але... стрибає. При чому настільки правильно, що наступного разу йому доручили навіть стрибати з камерою.

Повертається задоволений. «Ну як, — питаю. — Класно. Тільки все дуже швидко. Не встиг навіть злякатися. А відчуття — шалені». Дівчина Катя наважувалася на стрибок тричі. Стрибнула — на четвертий раз. Інша любителька гостреньких відчуттів Галя зі Львова тричі відстрибала. Каже, що головне — не закривати очі, бо тоді не побачиш всієї краси.

І хоч мені пропонували стрибати, я відмовилася. Справа не в бажанні, а в страхові. А ці люди, котрі стрибнули сьогодні з одного із найбільших мостів України, — справжні ГЕРОЇ, бо зуміли не просто побороти страх, зламати силу волі, але й похитнути хибну думку про те, що роупджампінг є небезпечним. Так, вони трішки божевільні, але вони сильні духом і вільні душею.

P.S. Роупджампінг відрізняється від банджіджампінгу:
— способом кріплення шнурка до джампера і до об’єкта, з якого стрибають (у банджі резинка намертво прив’язується, наприклад, до моста, в роупі ж шнурок кріпиться через систему роликів, яка і пом’якшує ривок;

— відчуттями — при роупстрибку ти «шуршиш» у вільному падінні на всю довжину шнурка, аж поки він не підхопить тебе (як правило кілька метрів від землі/води) і винесе на плавний маятник. При банджістрибку резинка починає «гальмувати» десь з середини польоту, теліпаючи тобою вверх-вниз, аж до повної зупинки;

— безпекою — практика показує, що роупстрибки набагато безпечніші. Крім того, в роупі є можливість використання додаткових захисних шнурків (хоча і основні все прекрасно витримують), що не можна зробити у банджі.

Лілія Петрук, Інтернет-видання Кам’янця-Подільського — «Хронікер», 18.09.2011
Древняя китайская мудрость гласит: «НИ СЫ!», что означает: «Будь безмятежен, словно цветок лотоса у подножия храма истины» ツ