Досить часто виникає питання по суті різниці між
банджі-джампінгом (bungee jumping) і
роуп-джампінгом (rope jumping). Можна почути, що їдуть в Кам’янець-Подільський на банджі, хоча банджі-стрибки не відбуваються в Кам’янці вже досить давно після серйозного інциденту. Насправді їдуть в Кам’янець-Подільський спробувати
роуп-стрибки. Але оскільки копіювальний апарат і «ксерокс» в нашого народу тотожні поняття, то стрибок в Кам’янці-Подільському тотожний стрибку з банджі. ...Ну десь так.
Насправді
банджі-стрибки та
роуп-стрибки мають різну природу появи, по великому рахунку.
Банджіджампінг — це модернізований стрибок древніх аборигенних племен, які
стрибали з ліанами на острові Пентекост. Мета здійснення таких стрибків для мене до цих пір залишається таємницею. Чи то вони голови/яйця перевіряють на міцність, чи шо? А
роупджампінг з’явився в якості «ліків проти страху» відомого альпініста/скелелаза і справжнього супермена
Дена Османа (Dan Osman). Випадково він зірвався зі скелі на страхуючому шнурі і зрозумів, що треба лікувати страх зриву. Ден «тєму прасьок» і почав стрибати заради тренування, а там і в задоволення це перейшло. Щоправда цим його життя і закінчилося.
Природа появи цих різновидів стрибків і пояснює основну різницю між
банджіджампінгом і
роупджампінгом заради відчуття польоту — спорядження (гумовий шнур та
альпіністичні шнури), ну і відповідно методи кріплення до людини та забезпечення безпеки.
Оскільки основною метою будь-якого стрибка є отримання моментів відчуття польоту в купі з адреналіном, а людина літати не може і закони Нютона ніхто не відміняв, то і треба якось людину врятувати в кінці падіння. І що ми маємо?
BUNGEEjumping — гумовий джгутовий канат (який складається відповідно з багатьох сотень мініджгутових канатів, які переплітаються таємним чином), який спеціальним спорядженням кріпиться до банджі-стрибуна за його нижні кінцівки, себто ноги. Принцип дії простий — безпечне закінчення польоту і уникнення перетворення вас на відбивну досягається за рахунок досягнення максимального нятягування канату, який розраховується так, щоб ви не досягли землі. Оскільки канат є джгутовий, то сила розтягування в критичній точці перетворюється на силу зтягування (десь так приблизно
), і канат починає повертатися в нормальний стан, і ви вже навіть летите вгору, немов акселерований горобець з прискоренням сапсана. Ну вгорі також досягаєтсья критична точка зтягування в купі з силами гравітації, і ви знову падаєте вниз, але вже з меншим прискоренням. Кілька таких «туди-сюди, вниз-вгору» і ви вже щасливо зависаєте головою вниз. Ваш політ закінчився. Вам спускають шнурок, ви до нього кріпитесь, і вас повертають у звичний вертикальний стан і піднімають туди звідки ви і стрибнули. Але може бути і інший варіант вашого повернення, який залежить від ландшафту та фантазій/збочень інструктора.
Якщо ви прочитали кілька разів останній абзац, і все-таки не зрозуміли «що? як? чому?», то скажу простіше. До ваших ніг кріплять велику та товсту гумку, ви стрибаєте, гумка розтягується, але так, що ви до землі не дістаєте. І після максимального розтягування починаєте теліпатися на цій же гумці «вгору-вниз, туди-сюди». Ну а там незабаром вас піднімуть.
ROPEjumping — використовується професійне альпіністичне спорядження (динамічні шнури,
карабіни, підвісні системи, ролики, петлі і тому подібне). Зупинка польоту здійснюється за рахунок системи, яка переводить вертикальне падіння стрибуна в горизонтальне динамічне коливання, типу маятника. Якщо рівномірне сповільнення швидкості стрибуна в банджі відбувається за рахунок еластичності гумового джгутового канату, то в роуп-стрибках це здійснюється за рахунок власне переводу стрибка вниз у «гойдання» по горизонталі. М’якість, так званого «ривка», зміни напрямку польоту стрибуна досягається також за рахунок еластичності динамічних шнурів (завдяки яким і здійснюється власне стрибок), розподілу навантаження рівномірно на тіло через підвісну систему в яку одягнутий стрибун (фактично розподіл йде на 5 точок тіла), і до якої (підвісної системи) кріпляться шнури. Насправді варіацій методу здійснення роуп-стрибка може бути досить багато, і все залежить від підходу до здійснення стрибка, оточуючих умов, і знову ж таки фантазій/збочень інструктора/організатора. В більшості випадків повернення роуп-стрибуна на тверду землю здійснюється за рахунок спуску його на ту ж саму землю. Але інколи це неможливо через ландшафт і добрі люди його піднімають туди, звідки він і здійснив стрибок (міст, скеля, будинок, вишки і т.д.).
Для «незайманих» роздумами та фізикою, то іншими словами роуп-стрибок — це велика/висока «тарзанка», або «гойдалка». І головне, щоб погойдатися треба зробити лише крок.
Як банджі так і роуп дає можливість відчути мить польоту та отримати порцію страху. Але
роуп це відносно «молодий» вид стаціонарних стрибків «звідкись» вниз. І він набуває все більшої популярності. На відміну від
банджі, роупджампінг дає значно більшу можливість любителям політати не піднімаючись в небо. Роуп по своїй суті організації є значно простішим від банджі. Тому він надає свободу у виборі здійснення роуп стрибків: починаючи від мостів висотою у кілька метрів, і закінчуючи норвезькими скелями у кілька сотень метрів (хоча банджі теж не відстає — і з повітряних куль стрибають). Завдяки схемі здійснення роуп стрибка можна навіть акробатичні трюки виконувати в польоті (типу всякі сальто-мортале, аморале-сальто і тому подібну гімнастичну фігню). Ну звичайно теж за певних умов та обмежень. А це банджі-стрибунам і не снилося. Ну і головний плюс роуп стрибків полягає у їх безпеці. Лише роуп може забезпечити максимальну безпеку для стрибуна (це дублювання/страхівка шнура, карабінів, підвісної системи).
Питання «Що безпечніше — роуп, чи банджі?» — це риторичне питання, та можна довго дискутувати про це. Але вважається, що роуп безпечніший за рахунок схеми та принципу здійснення стрибка, та наявності стахувального шнура (системи, карабінів). Але ніколи не потрібно забувати, що «всі ми там будемо!».
