Автор Тема: Роупджампінг. «Мій перший стрибок, або трісніть мене лопатою»  (Прочитано 13482 раз)

Misteria

  • Newbie
  • Сообщений: 44
Жила-була собі на світі чудова дівчинка на ім’я Містерія. І жила б вона собі та й горя б не знала, якби не вроджене шило в задньому місці, яке постійно спонукало її бігати-гонитися, обертатися навколо своєї осі, робити купу безглуздих вчинків, стояти на голові і все таке... Але коли надлишок божевільної енергії почав випирати не лише через вуха, але і через очі, ніздрі... ну... і так далі O:-), вона замислилась — куди ж оце все добро подіти?
 Почала горланити вона на всі блоги-контакти та інші інтернет-радощі, мовляв: «Хелп, народ!!! Допомагайте, душа бажає свята, а тіло екстриму!» Дехто порадив засунути два олівці в ніс і з розмаху гримнутися об стіл, ще хтось покрутив вказівним пальцем біля скроні :pardon:. Але змилувалася доленька над бідолашкою і привела під білії рученькі і жовті дредоньки прямісінько на форум ropejumping.lviv.ua.
 В малої загорілися очі, вона тричі облизнулася, і ще чотири рази оббігла кімнату по периметру, сказала: «Хочу, хочу, вааааах як хочу!». А коли побачила себе в списку стрибунів, ледве не наробила в штанці від щастя. На той момент бракувало лише величезного рупора в руки, щоб прогриміти на весь охвіс (ага, вона в той час була на роботі та інтенсивно створювала мега-зайнятий вигляд): «А що, офісні планктончики? Ага!!! От вона моя радість! А ви сидіть собі і грійте сідниці за насидженими місцями!!! Бе-бе-бе...» І чому ніхто навіть не здивувався?... :crazy:
 Ну що ж, перестану кривлятися O:-)
 Отже... Вона ніяк не могла допустити, щоб сірі і нудні будні виїли останні залишки мозку, і подалася наша дитина в Камянець-Подільський для того, щоб наче досвідчений графітчик розмалювати понурі стіни свого життя у різноманітні барви.
 В славетне місто Камянець пані Містерія прибули ще в п’ятницю зранку. Ледве не постирала ноги до колін, витанцьовуючи на фестивалі «Республіка», завбачливо обминала всі лотки з алкогольними напоями, мотивуючи це фразою : «Ні, ні! Мені ж завтра стрибати... Пиячити ніяк ніззя, оскільки є загроза підвищеної смертності флори та фауни під мостом «Швидка лань»». Але спати не вмостилася до самісінького ранку.
 Хвала богам, космітам, равликам, святому Джигурді, але в першу чергу геніальному Falkonery, якого сонечко розбудило з самого ранку і уже рівно о девятій я почула рятівне: «Прокидася! Ну ти йдеш стрибати чи нє?». Відкрила одне око, потім друге, почухала потилицю і виповзла на світ божий, де мене люб’язно напоїли духмяною кавусею. :) Познімавши з себе вчорашні реп’яхи, вирушила я із невеличкою групою підтримки у хрестовий похід, попередньо зауваживши, що хто посміє щось ляпнути на кшталт «Нікіта, стой!» — тому заліплю пащеку скотчем ]:->
 Йду я значить по мосту — повні штани героїзму! Посміхаюсь на всі 32, та з таким виглядом, наче колись в далекому дитинстві недосвідчений лікар-стоматолог поставив штучну щелепу, при чому на три розміри більшу, ніж потрібно :) Швидкість потоку маразму становив 100 тон за хвилину :goof:
 Перша думка — куди подіти довжелезні афрокосички, на яких і сам дідько може повіситися, не то що я — Вікуся — божа кульбабка :jokingly: О ні, ні, якщо і поляжу кістьми, то лише після стрибка! Хоча, я ж як Леся Українка — вічно молода, вічно п’яна... Ой!... То мабуть не з тієї опери... знову маячня рікою... Бла-бла-бла!... Я зійшла з розуму — яка втіха. «Тю, та тебе ж іще лопатою по спині не доб’єш», — підбадьорливо сказав братюня.
 Не встигла озирнутися і сказати «ах», як на мене одягнули симпатичні «трусіля» з ремнів. Стою гордо, як учасник Другої світової війни при врученні медалі, тільки ще в лобі кокарди не вистачає (ой, я знов не туди) :lol:
 Відчуття страху хаотично змішане з відчуттям свята... Мдя... це вельми цікава штукенція, я вам скажу....
 З радісною мордашкою і з тихеньким наспівуванням славнозвісного кока-кольного «Свято наближається, свято наближається...» до мене підходить ANGELo. Мій героїзм ховається десь глибоко-глибокоу... О!... Правильно подумали — у попу! :D Ну, думаю, до цвірінькалася ти люба пташечко, прийшов час відлітати у теплі краї. Сцикотно, холера! Але мужик сказав — мужик зробив, а Містерія то й подавно... Але як же, туди його розтуди, перелізти ті кляті зелені перила. Наче каракатиця під час нересту перекидаю одну ногу... Ага! Дулі з маком! Баюс однака! Лягаю на перила — прямо перед пикою красується надпис білим коректором «ти дибіл». Думаю — о! Якраз про мене, народ скаже як зав’яже. :) Окей, але як би то раніше часу не злетіти з мосту — ото буде конфуз, весь ехвект втратиться... а як же слава, фотокамери, бла-бла-бла... стою, вчепилася в перила, лаписька немов би закам’яніли... Тут чую: «Готова?». «Ай-яй-яй, де мій памперс?», подумало Йа, але ствердно кивнуло головою... Ноги уже ніби з вати, намагаюсь згадати що сьогодні їла і чи ходила взагалі зливати токсини.
 «Раз, два, три, ПІШЛА!», — і ніфіга я нікуди не пішла. :oops: Вчепилась в клятий міст і думу гадаю як би то правильно стрибнути... Та-а-а... То вам не коників з лайна ліпити! То екстрим-м-м-м!!!Але партія сказала треба — комсомол відповів «Єсть!». Ну, кажу, хлопаки, рахуйте ще раз. Клієнт дозрів.
 «Три, два, один, пішла!» І я полетіла!!! На цьому етапі по закону жанру можна було б додати трішки романтики, типу розправила руки, наче крила і полетіла назустріч сонцю. Але ж кому як не мені відомо, що якби хто бачив мою фізіономію в той момент з очима-кулями, які вивалюються із орбіт і розкритою пащекою, яка, наче в фільмах з Джекі Чаном, миловидно тріпається і вібрує на вітерці, то навіть останній короп у річці пішов би на дно. Від захоплення хочеться горланити, але відчуття безмежної свободи просто забиває подих. В польоті встигаю подумати про те, що життя прекрасне, краєвиди чудесні, а я таки не обдулася. І тут ривок — мене заносить в сторону, крутить-вертить, наче старий Онаній дзигу. В думках проноситься: «Йопт, мене таки прив’язали». Починаю гучно співати «Врагу-у-уу нє-єєєєєєєєє сдайоЦЦааааааааааа наш горди-и-и-й варяяяяяяяяяг!!!» :] Від того співу здох останній карась і передостання ящірка в каньйоні. Геть не хотілося опускатися на землю, але мене таки делікатно опустили на лисий горбочок. Ще півгодини мої руки-білки-граблі намагалися зняти з себе обладунки, які вперто бажали злазити разом зі штанями. Думаю: «Отакої! Оце я новоспечена героїня-стрибуха, а тут маю повний шанс залишитися без спіднього». Якось з горем пополам вичмихуюсь із зрадницьких мотузочок і диким молодим сайгаком біжу на міст «Стрімка лань» ділитися своєю маленькою перемогою і величезною радістю! Я це зробила! Яху-у-у-уууу!!! Ура!!!
 Спочатку було несамовите бажання задавити в обіймах хлопців-організаторів, а потім згадала, що я вся мокра і смердюча, наче асенізатор каналізації і тракторист іван Пупкін разом узяті. Тому думаю, так і бути, живіть... Поки що.. Хе-хе! :D
 І все одно радості повні штани! Вільне падіння — це величезний кайф! ОТ і казочці кінець, а хто слухав, молодець! Амінь, браття і сестри! Бла-бла-бла! Я оскаженіла і зійшла з розуму :D :D :D
 P.S. Повертаюся назад у наметове містечко, на мене тикають пальцем і здивовано запитують : «А ти ще жива?)» А я, гордо задерши носа, говорю : «F*ck yeah!!! А вам слабо?» :]
Главное в экстремальном отдыхе — вовремя заметить, когда заканчивается экстрим и начинается ППц=)

Andrey

  • Newbie
  • Сообщений: 32
  • Rope master
Ну от, хоч одна розповідь, яка заслуговує називатись "розповідю"  :D Видно що емоції так і пруть :crazy: :clapping:
Молодець, давно так від душі не сміявся :D
Кожна людина отримує саме те, що хоче. А якщо хтось отримує те, чого він не хотів — значить він хотів саме те, що отримав.

Misteria

  • Newbie
  • Сообщений: 44
иии :) Дякую!!! Ви ще не чули словесної діареї, яку я верзла після стрибка :) Ото перло людину так перло :D :D :D
Главное в экстремальном отдыхе — вовремя заметить, когда заканчивается экстрим и начинается ППц=)

Zippo

  • Administrator
  • Сообщений: 122
Молодець, давно так від душі не сміявся
Я таке саме. :goof: Видно, що творчо підішла до процесу. Через кілька років (після того як буш мати купу екстрим атракцій за плечима), будеш дико сміятись перечитуючи ці "перли". Однозначно розповідь заслуговує на увагу, хотя букофок немало...
Древняя китайская мудрость гласит: «НИ СЫ!», что означает: «Будь безмятежен, словно цветок лотоса у подножия храма истины» ツ

Misteria

  • Newbie
  • Сообщений: 44
Ото так і знала :) знала, що треба "менше тєкста" :search_sky: :search_sky: :laugh:
Главное в экстремальном отдыхе — вовремя заметить, когда заканчивается экстрим и начинается ППц=)

Славаня

  • Newbie
  • Сообщений: 1
  • Коли тобі важко дихати, значить ти дуже високо
ух..... оце так розповідь, головне детальна, ніби це я приїхала туди в пятницю, встала в суботу зранку і ....))))) я вже готова все це пережити!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Містерія, молодчага!!!
Та хіба ти можеш жити без мети?

Елена

  • Newbie
  • Сообщений: 1
Яхууууу! :) Вік, ну ти в курсе! :)

Walereal

  • Newbie
  • Сообщений: 1
 :clapping:Всьо я тож хочу!!!!! :clapping:

Misteria

  • Newbie
  • Сообщений: 44
Он Сакіне читала-читала і дочиталась до того, що восьмого їде зі мною стрибати))))) :D
Главное в экстремальном отдыхе — вовремя заметить, когда заканчивается экстрим и начинается ППц=)

Нараян

  • Newbie
  • Сообщений: 1
Ну знаючи таваріща Містерію, можу тільки сказати шо це в її стилі, але якщо це все ви прослухаєте вживу... :wasko:
одним словом-воно того варте :dance:

Alvares

  • Newbie
  • Сообщений: 27
  • алліґатЕр
Містеріє, добре що ти теж поділилася своїми враженнями. І, мушу зізнатися, вийло це в тебе файно! Добре, що є такі позитивні люди. Без цього конкурсу ми б і не познайомилися. З тобою приємно змагатися! Та чи й змагання це... На наступний конкурс пропоную номінуватися "парним номером"!
 
Життя коротке щоб марніти!
Давай! Ти встигнеш все здійснити!

Misteria

  • Newbie
  • Сообщений: 44
Ага, парним :) і стрибати тоді прийдеться в одній системі на двох :) Тебе причіплять за руки, а мене за ноги :crazy: :crazy: :crazy: Ух палєті-і-і-ім! Аж вітер в ніздрях засвистить :)
Главное в экстремальном отдыхе — вовремя заметить, когда заканчивается экстрим и начинается ППц=)

Alvares

  • Newbie
  • Сообщений: 27
  • алліґатЕр
А чьо?!!!!! Тандемом! Дайош!!!! Подвійну дозу позитиву!
Життя коротке щоб марніти!
Давай! Ти встигнеш все здійснити!

Misteria

  • Newbie
  • Сообщений: 44
Ги :) А давай спитаєм хлопців чи так можна? :goof:
Главное в экстремальном отдыхе — вовремя заметить, когда заканчивается экстрим и начинается ППц=)