Lviv RopeJumping club
Творчість => Про мій перший стрибок => Тема начата: Vitalik-ataman от 11.08.2011, 22:05:39
-
Отже надивившись відео про те як всі стрибають з найвищого в Україні моста, набрав повні легені сміливості дочекався вечора, надягнув екстрім-футболку і вирушив на зустріч пригодам.
Та не все так просто як здаєтся, бо ж туди ще добратись треба... пакуємся ми значить по машинам, а на мене ше всі так дивляться і посміхаются, типу — шо перший раз? — ну да — блін, прікольно тобі.
Спокій.. тиша.. душевна рівновага, — Ми на місці, каже хтось з екіпажу і моє сприйняття навколишнього середовища починає змінюватись. Відкриваю очі, вивалююсь з машини, холодно...
Пішли дивитись на міст «Лань, що біжить» (http://ropejumping.lviv.ua/articles/strimka-lan), чим ближче ми до нього підходили тим більше стан спокою змінював стан збудження та передчуття чи то страху чи то ейфорії (від тоді коли я приєднався до екстріму таке відчуття все частішає і частішає). Все, на мості, колінки трусятся, очі бігають вже і сонечко вийшло, час проводити інструктаж, все що я тоді запамятав це те, що треба дивитись на горизонт, і по команді відпустити руки від перил енергійно при цьому відштовхуючись. Потім підпис документів типу я скажений-навіжений вирішив стрибнути з моста не примусово а по власній дурості, і якщо би зі мною щось сталось(хоча це супер-гіпер малоймовірно навіть якщо я захочу) прошу не винити організаторів бо вони хороші (згадалось як Костюк говорив: якщо ти розібєшся, я тебе вб’ю, або зламаєш ногу, — другу я тобі зламаю сам) Ну і повстає питання а кто перший?
ANGELo показує кивком голови на якогось бідолагу, каже — Давай, ти перший. В ту мить подумав-добре шо не я. Добре що я був третім, мав можливість переконатись що з мотузкою все добре :)
Ітак вдягаю систему, підхожу до ANGELo, розвертаюсь,чую як за спиною шось клацає, і тут настає цей момент коли ти розумієш, що твоє життя в руках іншої людини, в мому випадку це був Янгол (лисий, накачаний, в тельняшці але Янгол). Перелажу через перила, а міст і так хитаєтся, тут ще й машини, ще й сигналять, зупиняются... Голос зі спини — готовий?
— готовий (а в голові: «яке готовий, ти шо робиш?!»). — 3.. 2.. 1.. ПІШОВ! Тут моя рука зіскользнула з перил і перше що я відчув це типу невагомість, через секунду помітив що розганяюсь, за ці 2-3 секунди я встиг подумати блін прікольно, я зараз як крутий парашутист лечу, ще й руки перед собою виставив, взагалі бомба!
Потім тількі чую «хрясь» і ввійшов у позу маятника, весь такий на емоціях ледве зняв систему (бо все тіло аж тряслось) і підпригуючи побіг наверх. Впринципі все, та й шо там довго розповідати, приїзджайте та стрибайте. Let’s GO! :good:
-
:D Юний орел!