Просмотр сообщений
1
Новачкам / Маршрут Львів—Кам’янець-Подільський
« : 07.11.2011, 14:49:52 »
Усім доброго дня і ночі! Хочу з вами поділитися враженнями від мого дводенного авто-туру Львів → Олесько → Підгірці → Камянець-Подільський → Хотин. Можливо місцями я повторюся трішки, але то вже вибачайте.
Почну я з опису автодороги
На Олесько ми їхали по київській автомагістралі тут усе зрозуміло — 5+. Звернувши з київської дороги на Підгірці (Золочівський напрямок) різниця відчулася миттєво — буквально через 10-15 метрів. Але мушу відмітити, що досить таки приємна в плані місцевості і непогана в плані руху до Золочева включно, суттєвих нарікань немає. Із Золочева до Тернополя теж терпимо (місцями навіть є шматки таки наново покладеного асфальту, але повторюсь місцями) Моя оцінка 3+. Минувши Тернопіль ми вирішили взяти курс на Чортків. Дорога зберігалась «їздябельною» до Чорткова, але кавалок Чортків — Кам’янець-Подільський мені таки зіпсував настрій. І справа тут на в ямках чи вибоїнах а зооооовсім наоборот в прямому значенні!!! Колія!!! Ці горби по середині полоси просто не давали розслабитись ні на хвилю (валисників позашляховиків, автобусів, тракторів і танків це не стосується). Місцями мусив практично зупинятись щоб часом не розбити піддон мотора (у мене немає захисту) чи хоча б для того, щоб вберегти передній бампер. Моя оцінка цьому «чумацькому шляху» 3-! Тому власникам авто з невеликим кліренсом є причина поцікавитись дорогою через Гусятин. Але мушу зауважити, що вибравши шлях Тернопіль → Чортків → Камя’нець-Подільський вас чекає винагорода за ці муки у с. Лосяч — Костел св. Антонія. Із Камянця до Хотина дотримуючись знаків по обмеженню швидкості дістанетеся без проблем (нацьому відрізку знаходиться пост ДАІ). На загал про дорогу можу сказати одне — не фонтан, але в порівнянні з минулим роком ситуація краща набагато! Назад поверталися через Красне (Тернопіль—Львів) — не автобан, але 100 км можна сміло тиснути.
Фортеці і собори
Підїжджаючи до села Олесько ми побачили як у далечині на пагорбі велично стоїть фортеця — вразило бо таки дійсно картина була красива. Проходячи під мурами замку перехоплює дух... аж поки не натикаєшся на вивіску... ресторації!!! Я не розумію як так можна. Це ж надбання усього українського народу, це не аби яка сторінка становлення такої держави як Україна за участю багатьох відомих людей і раз... ресторан!!! Історія історією, подумав собі який там мажорик, а касу колотити тре і на тобі, там де вирішувались питання державної ваги тепер генделик!!! На мою думку яким би він не був тематичним цей ресторан це знущання і неповага до власної історії. Їдемо далі. Заходимо у замковий музей — в мене склалося враження, що я не у середньовічній фортеці а в радянській комуналці!!!... Це жах якийсь! Я так можна спотворити памятку архітектури! Де вона ця архітектура!? Сам музей цікавий (особливо сподобались картина «страшний суд», іконостаси та ліжко із стільцями у так званій спальні). Види із вікон замку відкриваються просто неймовірної краси. Прогулявшись по чудовому парку навколо фортеці ми прямуємо у Підгірці. У Підгірцях відразу кидається у очі Костел Воздвиження та св. Йосипа який знаходиться відразу при дорозі. Надзвичайно красиво і захоплююче!!! Костел потребує негайної реставрації хоча можливо саме через те, що сюди не добралась рука нашого «реставратора» він зберіг у собі душу минулого. У середину нам нажаль потрапити не вдалося тому, що там ранкова служба велась і людей було не зайти. Ідемо до Королівського замку — як у кіно!Аллея до замку, фруктовий сад, газони... При вході до замку запрошують відвідати місцеву фотогалерею та підземелля в якому за легендою мешкає привид — «біла пані». За замком відкрвається чудовий панорамний вид.Відвідавши королівський замок повертаємось до авто щоб вирушити далі. По дорозі гід одної з екскурсійних групп повідомив,що у віктора Федоровича є серйозні плани на цей замок — ПРЕЗИДЕНТСЬКА РЕЗИДЕНЦІЯ!!!... (тут я думаю усі слова зайві тим більше якщо ці слова непристойні)...
Дорогою до Камянця Подільського у с. Лосяч цілком несподівано натрпляємо на прекрасний костел. Це був Костел св. Антонія. Дуже припав він нам до душі. Кілька хвилин помилувавшись ми рушаємо на Камянець.
У Кам’янець-Подільський потрапили ми уже ввечері тому похід до фортеці відклали на ранок. Прогулявшись по гарному вечірньому місту здивувало що як на суботній вечір з чудовою погодою людей на вулицях практично немає... хоча інколи цього хочеться. Неприємний осад на душі залишив факт російської мови у місті!Я не міг збагнути причини такої кількості російськомовного населення (і ще одне — можливо я прискіпуюсь, але люди мені здались тут трішки малопривітними)! Та що там населення навіть вивіски магазинів подекуди на російській мові. Зранку ми ідемо до фортеці.Найбільше сподобалась експозиція із увязненим Устимом Кармелюком — гарно зроблено.Сподобався також музей Кам’янця-Подільського у середині замку. На вулиці вдалося постріляти із лука (дрібничка а приємно). Але зновуж таки дивує занедбаність, невміла реставрація... не дивно що одна із башт цього літа напіврозвалилась. Після замку відвідали ще два міських мости зокрема «Лань що біжить» - маю надію що колись таки наважусь на «роупджампінг»...
Наступною була наша зупинка — Хотин. Мабуть найбільш збережний замок з усіх побачених нами (на мою думку). Чудова картина відкриважться відразу ж після головних воріт — міцні неприступні мури фортеці, високі башти а на фоні широкий Дністер. У замку можна відвідати кімнату із виставкою знарядь тортурів із детальним описом, картинну галерею бою за замок із участю турецького султана Османа II та підземелля із виставкою стінобитної зброї. Ця фортеця залишила мабуть найпозитивніші враження.
На цій ноті ми закінчили свою екскурсію «Замками західної України» та вирушили до Львова
Висновок
Мабуть усі проблеми які я описав вище як наслідок поганого фінансування цієї відрослі культури адже це не секрет що гарна реставрація і постійне утримання цих історичних споруд в належному вигляді вимагають великої кількості грошей. Тим не менше нашій владі нічого не заважає на свої робочі місця та маєтки виділяти сотні мільйонів гривень. Ці фортеці витримали татаро-монгольські навали, турецькі наступи, вистояли у першу та другу світові війни а нам вдастся їх знищити без будь якої зброї. До речі мушу сказати, що принаймі у одного замку є надія на розове майбутнє — це у Підгірцях. Якщо він дійсно слугуватиме президентською резиденцією то його відновленням мабуть будуть займатися найкращі майстри Італії так як «власть» грошей на себе не жаліє. Але на фоні цього плюсику буде великий мінус — для нас з вами цей замок буде неприступним. Нам з вами ще потрібно вчитись поважати і берегти свою історію адже зневага до власної культури і історї це зневага до себе.
Але які б негативні враження не відвідували вас вони не можуть перекреслити усієї цієї краси і величності, міці та масштабності. Щиро вірю що нам вдастся зберегти належним чином ці памятки архітектури, мури великої української історї. Якщо є можливість рушайте у подорож без зайвих думок!!!
Почну я з опису автодороги
На Олесько ми їхали по київській автомагістралі тут усе зрозуміло — 5+. Звернувши з київської дороги на Підгірці (Золочівський напрямок) різниця відчулася миттєво — буквально через 10-15 метрів. Але мушу відмітити, що досить таки приємна в плані місцевості і непогана в плані руху до Золочева включно, суттєвих нарікань немає. Із Золочева до Тернополя теж терпимо (місцями навіть є шматки таки наново покладеного асфальту, але повторюсь місцями) Моя оцінка 3+. Минувши Тернопіль ми вирішили взяти курс на Чортків. Дорога зберігалась «їздябельною» до Чорткова, але кавалок Чортків — Кам’янець-Подільський мені таки зіпсував настрій. І справа тут на в ямках чи вибоїнах а зооооовсім наоборот в прямому значенні!!! Колія!!! Ці горби по середині полоси просто не давали розслабитись ні на хвилю (валисників позашляховиків, автобусів, тракторів і танків це не стосується). Місцями мусив практично зупинятись щоб часом не розбити піддон мотора (у мене немає захисту) чи хоча б для того, щоб вберегти передній бампер. Моя оцінка цьому «чумацькому шляху» 3-! Тому власникам авто з невеликим кліренсом є причина поцікавитись дорогою через Гусятин. Але мушу зауважити, що вибравши шлях Тернопіль → Чортків → Камя’нець-Подільський вас чекає винагорода за ці муки у с. Лосяч — Костел св. Антонія. Із Камянця до Хотина дотримуючись знаків по обмеженню швидкості дістанетеся без проблем (нацьому відрізку знаходиться пост ДАІ). На загал про дорогу можу сказати одне — не фонтан, але в порівнянні з минулим роком ситуація краща набагато! Назад поверталися через Красне (Тернопіль—Львів) — не автобан, але 100 км можна сміло тиснути.
Фортеці і собори
Підїжджаючи до села Олесько ми побачили як у далечині на пагорбі велично стоїть фортеця — вразило бо таки дійсно картина була красива. Проходячи під мурами замку перехоплює дух... аж поки не натикаєшся на вивіску... ресторації!!! Я не розумію як так можна. Це ж надбання усього українського народу, це не аби яка сторінка становлення такої держави як Україна за участю багатьох відомих людей і раз... ресторан!!! Історія історією, подумав собі який там мажорик, а касу колотити тре і на тобі, там де вирішувались питання державної ваги тепер генделик!!! На мою думку яким би він не був тематичним цей ресторан це знущання і неповага до власної історії. Їдемо далі. Заходимо у замковий музей — в мене склалося враження, що я не у середньовічній фортеці а в радянській комуналці!!!... Це жах якийсь! Я так можна спотворити памятку архітектури! Де вона ця архітектура!? Сам музей цікавий (особливо сподобались картина «страшний суд», іконостаси та ліжко із стільцями у так званій спальні). Види із вікон замку відкриваються просто неймовірної краси. Прогулявшись по чудовому парку навколо фортеці ми прямуємо у Підгірці. У Підгірцях відразу кидається у очі Костел Воздвиження та св. Йосипа який знаходиться відразу при дорозі. Надзвичайно красиво і захоплююче!!! Костел потребує негайної реставрації хоча можливо саме через те, що сюди не добралась рука нашого «реставратора» він зберіг у собі душу минулого. У середину нам нажаль потрапити не вдалося тому, що там ранкова служба велась і людей було не зайти. Ідемо до Королівського замку — як у кіно!Аллея до замку, фруктовий сад, газони... При вході до замку запрошують відвідати місцеву фотогалерею та підземелля в якому за легендою мешкає привид — «біла пані». За замком відкрвається чудовий панорамний вид.Відвідавши королівський замок повертаємось до авто щоб вирушити далі. По дорозі гід одної з екскурсійних групп повідомив,що у віктора Федоровича є серйозні плани на цей замок — ПРЕЗИДЕНТСЬКА РЕЗИДЕНЦІЯ!!!... (тут я думаю усі слова зайві тим більше якщо ці слова непристойні)...
Дорогою до Камянця Подільського у с. Лосяч цілком несподівано натрпляємо на прекрасний костел. Це був Костел св. Антонія. Дуже припав він нам до душі. Кілька хвилин помилувавшись ми рушаємо на Камянець.
У Кам’янець-Подільський потрапили ми уже ввечері тому похід до фортеці відклали на ранок. Прогулявшись по гарному вечірньому місту здивувало що як на суботній вечір з чудовою погодою людей на вулицях практично немає... хоча інколи цього хочеться. Неприємний осад на душі залишив факт російської мови у місті!Я не міг збагнути причини такої кількості російськомовного населення (і ще одне — можливо я прискіпуюсь, але люди мені здались тут трішки малопривітними)! Та що там населення навіть вивіски магазинів подекуди на російській мові. Зранку ми ідемо до фортеці.Найбільше сподобалась експозиція із увязненим Устимом Кармелюком — гарно зроблено.Сподобався також музей Кам’янця-Подільського у середині замку. На вулиці вдалося постріляти із лука (дрібничка а приємно). Але зновуж таки дивує занедбаність, невміла реставрація... не дивно що одна із башт цього літа напіврозвалилась. Після замку відвідали ще два міських мости зокрема «Лань що біжить» - маю надію що колись таки наважусь на «роупджампінг»...
Наступною була наша зупинка — Хотин. Мабуть найбільш збережний замок з усіх побачених нами (на мою думку). Чудова картина відкриважться відразу ж після головних воріт — міцні неприступні мури фортеці, високі башти а на фоні широкий Дністер. У замку можна відвідати кімнату із виставкою знарядь тортурів із детальним описом, картинну галерею бою за замок із участю турецького султана Османа II та підземелля із виставкою стінобитної зброї. Ця фортеця залишила мабуть найпозитивніші враження.
На цій ноті ми закінчили свою екскурсію «Замками західної України» та вирушили до Львова
Висновок
Мабуть усі проблеми які я описав вище як наслідок поганого фінансування цієї відрослі культури адже це не секрет що гарна реставрація і постійне утримання цих історичних споруд в належному вигляді вимагають великої кількості грошей. Тим не менше нашій владі нічого не заважає на свої робочі місця та маєтки виділяти сотні мільйонів гривень. Ці фортеці витримали татаро-монгольські навали, турецькі наступи, вистояли у першу та другу світові війни а нам вдастся їх знищити без будь якої зброї. До речі мушу сказати, що принаймі у одного замку є надія на розове майбутнє — це у Підгірцях. Якщо він дійсно слугуватиме президентською резиденцією то його відновленням мабуть будуть займатися найкращі майстри Італії так як «власть» грошей на себе не жаліє. Але на фоні цього плюсику буде великий мінус — для нас з вами цей замок буде неприступним. Нам з вами ще потрібно вчитись поважати і берегти свою історію адже зневага до власної культури і історї це зневага до себе.
Але які б негативні враження не відвідували вас вони не можуть перекреслити усієї цієї краси і величності, міці та масштабності. Щиро вірю що нам вдастся зберегти належним чином ці памятки архітектури, мури великої української історї. Якщо є можливість рушайте у подорож без зайвих думок!!!