Помираєш з нудьги на роботі, домашня рутина заколібала вкрай? Забув, як виглядають твої друзі? Вихід один. Тобі потрібен адреналін. Ти ба, як я загнув, тре в рекламу йти. Але де ж його взяти, той адреналін? Та будь-де. Наприклад: підходите ви до міліцейського бобіка і кричите їм все, що ви про них думаєте... Результат не заставить вас довго чекати, але це не наш спосіб. Нам це треба зробити красіво, щоб коли ви повернетесь з активно проведених вихідних, співробітники і домашні крутили пальцем біля скроні. Чим більше крутять, тим кращий ефект, і тим більше, в глибині душі, вони вам заздрять. Адже ви просто сяєте від щастя.
Перший шок приходить до них після слів: «Я стрибав з моста». У відповідь лунає звичне:
— Аа-а, то банджи-джампінг...
Другий шок приходить після ваших слів:
— Ні, з мотузкою...
— То як з мотузкою? Звичайною мотузкою?
— Так, з звичайною альпіністичною мотузкою, яка не товстіша за ваш вказівний палець і називається це — роупджампінг.
— Ну ти і псих (а для нас ці слова, як бальзам на душу, ги-ги).
«Краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Я думаю, ви вже здогадалися, до чого це я хилю. Ага, ті самі пи*#атні фотки і відеокадри, від яких перехоплює подих. Ось тут у них з’являється третій шок, а точніше стадія, коли без попередження приходить наша всім відома українська зелена жаба. Після того як жаба зробила своє брудне діло, йдуть відповіді на зразок:
— Мля, я теж так хочу!
— Коли ти другий раз їдеш на роупджампінг? Візьмете мене з собою?
— Я ніколи б не зміг так... (ця група людей невиліковна і нас не цікавить).
Перша група відпадає, тому що далі слів «я хочу», як правило, не йде. З третьою й так все ясно. Залишаються ті, у яких очі горять бажанням стрибнути роупджампінг.
Спогади з моєї першої поїздки на роупджампінг.
Ну що вам сказати, любі друзі, про роупджампінг?
Це — страшно.
Ніфіга, я щось собі прогнав, роупджампінг — це дуже страшно.
Сек, я зараз гляну відео і скажу точно як це.
Це — просто піз*#ц...
Після піз*#ца приходить кайф... ееее нє, то не кайф... то мега торч...
З моменту мого першого стрибка з парашутом та з моменту, коли я сходив вперше на БП (беспорядочное падение) з малої висоти, я так ще не «какав» в штани, як на тому 39-ти метровому мості в парку імені Гагаріна. Так як в мене запасних трусів не було, а памперси я забув купити, довелось герметичність своєї сраки контролювати на вищому рівні підсвідомості, яка від жаху зморщилась, немов той ізюм. З досвіду я знав, що довго стояти і настроюватись, а точніше, переконувати своє внутрішнє я в тому, що я ще не йо*#%тий на всю голову і що я за цим перся 400 км, звучали в цей момент не дуже й то переконливо... Але я знав, що назад вороття нема...
Хронологія подій мого стрибка з моста:
- До перелазіння через перила моста — мега впевненість та ідіоцька ухмилка.
- За перилами я вже чомусь не перець і де ділась посмішка?
- Роздуми про те, нах мені то треба і чому такий тоненький канат?
- Відрахунок «три, два, один» звичайних на перший погляд циферок, в цей момент нагадував запуск шатла в космос.
- Після цифри 3, долесекундний контроль герметичності заднього отвору... І енергійний стрибок.
- Цей період часу описую одним словом — піз*#ц.
- С-шшш-сс-шш-с (це типу почалося свистіння вітру в вухах).
- Мля! де той грьобаний ривок? Сцукі... Мене мабуть не прив’язали...
- Ривок.
- Крики радості, з глибини душі!
Другий роупджампінг пройшов менш емоційно, але прикольно... З третім ніженьки підкошувались, тому що вже стрибав з перил. Цікавий факт, що перила всього на 1 метр вище від екзіта — місця де стрибав, але адреналіну в крові на 50% більше ніж у попередньому стрибку... Ну а четвертий це щось особливе... За 30 хвилин до стрибка, я вже почав нервуватися і настроюватися. Запитаєте, що такого особливого? Я скажу... Відділення з перил + падіння спиною вниз з одним сальто. Опис стрибка можна глянути в пункті 6.
Часті запитання у роупжампінгу.
Перше, що зразу запитають люди, так це те, чи не осипеться мій хребет в труси після стрибка з моста?
З впевненістю заявляю. Хребет буде на місці, а от чи чогось не з’явиться іншого в трусах, не гарантую. Якщо ви вже стрибали з парашутом, то ви вже знаєте які навантаження при відкритті, а от при роуп-стрибку смикає ще менше. Запитаєте чому так? Все геніально просто. Шнурок прив’язується збоку від місця «екзіту» до, так званої, системи динамічних перил, яка, в свою чергу, за рахунок «блочка», який рухається по шнурку, також пом’якшує ривок.
— Яка максимальна вага стрибаючого?
За це можна не хвилюватись, вас витримає.
— Як піднімають людину яка стрибнула і «болтихається» на шнурку?
Вас не піднімають, а опускають на маленький човен, на якому вас чекає товариш. Після чого ви швидко знімаєте підвісну систему, яку піднімають на міст, а ви в цей час пливете човном до берега, щоб висадити товариша який вас «приймав». Самі залишаєтесь у човні, щоб зловити наступного і так по колу.
— Яка глибина річки? Хмм, мабуть питаєте на випадок, коли порветься шонурок, тфу-тфу-тфу. Одразу вас розчарую. Падіння у воду з такої висоти нічим добрим не закінчується, та й глибина річки не дуже то велика, якихось 2 м і то з натяжкою
— Якщо я раптом передумаю стрибати? Передумали так передумали. Ніхто вас силою скидати не буде і за це гроші з вас не візьмуть.
Відеокліп — Роупджампінг. «Вчимось літати» з цієї поїздки.
